Буча

Іноді життя своїми жорстокими реаліями здатне зламатине одну людську долю. І головну героїню роману Ярину Христенко життя ламало не один раз. Спочатку смерть матері, а потім вже зрада і підступність коханого чоловіка зіпсували цю дівчину, котра мала велике серце. Невідомо, як обернулося б життя її надалі, коли б на рідну землю її не прийшла війна. За бажанням батька вона мала тікати з охопленої вогнем та страхом країни, але її зупинила автівка... Звичайна автівка з розстріляною російськими солдатами родиною всередині. Мов то ножем гострим пронизало серце видіння вбитого немовляти, і Ярина зрозуміла, що має не тікати геть з рідної землі, котра захлиналася в стражданнях,а повертатися і зробити хоча б щось для того, аби на українській землі не траплялося більш на очі подібних автівок з вбитими дітьми. І вона повернулася... Вона наче іншою людиною повернулася назад, і почала свою боротьбу з ворогом. На неї чекали небезпечні польоти разом з коханим чоловіком, радість та сльози... а потім полон та поранення коханого Максима. Вона опинилася у пазурях ворога, була кинута в підвал звичайного будинку в містечку Буча і знала, що на неї чекає смерть у тих сирих та холодних застінках, але не збиралася здаватися. Кров українська не дозволяла їй того, і вона змогла побороти ворога, вона змогла врятувати безвинних людей, змогла вижити і вийти з того підвалу з палкою надією у перемогу своєї країни у цій безглуздійі безжальній війні.